Родинні Історії Війни ...

#РодинніІсторіїВійни  

У кожній родині є рідні, які наближали перемогу як у запеклих боях так і в тилу. І ми також пам’ятаємо всіх родичів, які пройшли важкий шлях в боях, але вижили та донесли до нас перекази того часу, а найбільше тих, хто загинув у цій війні.

Але я хочу розповісти про людину, яка конкретно нічого не зробила для перемоги, але вона бачила війну з іншого боку. Мова йде про мою бабусю – Оданчук Олену Михайлівну. Коли фашисти напали на нашу країну, бабусі було 18 років. Вона жила у невеликому селі на Житомирщині. Звісно, була евакуація, але бомбардування шляхів так і не дали змоги зробити це. У 1942 році був наказ зібрати на залізничній станції певну кількість людей для вивезення у Німеччину на примусові роботи. Моя бабуся також була у цих списках. Приїхавши у Німеччину, їх вишикували на привокзальній площі для того, щоб «хазяї» вибрали собі робітників. Так бабуся потрапила до сім’ї літніх людей, у яких не було своїх дітей, але було господарство, в якому вони вирощували саджанці. Ці господарі наймали людей, щоб була допомога обробляти ділянки. Мабуть зараз кожен, хто читає це, чекає, що буде розповідь про знущання над остарбайтеркою. Але правда – вона одна, і в цьому випадку вона полягає в тому, що господарі були дуже гарні люди, звичайні люди, які не глумились над бабусею, не примушували важко працювати, а відносились до неї як до своєї доньки.

І так, ми всі знаємо, як було важко більшості наших остарбайтерів, як вони важко працювали, особливо на великих підприємствах, жили у бараках тощо; та й хазяї були різні за вдачею. Але навіть попасти до таких гарних хазяїв – це не перекреслює того, що ти була у якості товару, у тебе не було вибору, що тебе як худобу завантажили у вагон і повезли у невідомому напрямку, що тебе розлучили з твоєю родиною, а ти не знаєш, що взагалі буде з тобою.

А коли французька армія звільнила їх – це здається нам перемогою. Але людині, щоб потрапити до свого рідного дому, як ось моїй бабусі, довелося пройти фільтраційний табір, принизливі огляди лікарів, витримати підозри, неодноразові допити, а коли тебе з папірцем, що дозволяє їхати додому відпускають, то ти добираючись, ще 3 місяці працюєш на кухні у якійсь військовій частині і Бог знає тільки, що відбувалось за ці нескінченні пів року від звільнення до того моменту, коли бабуся ступила на рідну землю. Але «твоя Вітчизна» теж не була прихильна до таких людей, зустріла допитами і підозрами. І навіть у похилому віці бабуся говорила про ці події підсвідомо знижуючи голос.

Дякуючи всім, хто наблизив перемогу в цій війні, ми можемо говорити вголос про все!

Олена Кирпич.

Оголошення

На сайті в розділі "Важливо" додано меню "УВАГА важлива інформація" керівникам гуртків для у використанні в роботі. Також: в меню "Центр" додано сторінки з інформацією "Протидія БУЛІНГУ" та "вакансії ВЦТДЮ"

Теми останніх новин

УВАГА КОНКУРС

#великдень на Київщині 2021

#великденьнакиївщині2021

#великденьнакиївщині2021

#великденьнакиївщині2021