9 заповідей виховання дитини

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти. Або – як ти хочеш. Виховання повинне допомогти йому стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього робиш: ти дав йому життя, як він може віддячити тебе? Він дасть життя другому, той – третьому: це незворотній закон вдячності.

3. В процессі ввиховання не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо, що посієш, те й зійде.

4. Не стався до його проблем зверхньо: тяжкість життя дана кожному по силі, і, будь впевненим, йому його тяжка не менш, чим тобі твоя. А може й більше. Тому що в нього ще не немає звикання.

5. Не принижуй в процесі виховання.

6. Не гризи себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, гризи, якщо можеш та не робиш.

7. Пам’ятай – для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено все. Це найважливіший закон виховання!

8. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.

9. Люби свою дитину любою: не талановитою, невдалою, дорослою. Спілкуючись з ним, радій, тому що дитина – це свято, яке поки з тобою.

         З усього цього можна зробити висновок: діти народжуються не тільки для того, щоб ми їх виховували, але й для того, щоб вони виховували нас. Для того, щоб зробити свою дитину кращою, гарному батьку приходиться стати краще самому. Це основний постулат виховання!