Автор: mysko

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони виховують свою дитину. Звичайно ж, ідеальних батьків немає. Але що потрібно зробити, щоб у дитини була гарна поведінка?

Діти навчаються, копіюючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад до наслідування. Намагайтеся змінити ситуацію, а не дитину. Виражайте свої бажання позитивно. Скажіть дітям, чого ви від них очікуєте, мовою, яку вони зрозуміють. А якщо ви щось категорично заперечуєте, дайте чітке роз’яснення чому.

Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають вони віку дитини та ситуації, в котрій вона опинилася. Поясніть причину свого рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з молодшими – використовуйте тактику переключення уваги.

Вибирайте виховання без покарання та окриків. Покарання не допоможуть дитині виробити навички самоконтролю та поваги до інших. Окрик або постійні дорікання шкідливі та можуть призвести до психологічних проблем. Пам’ятайте: дитина може чогось навчитися, тільки коли вона задоволена, в гарному настрої або перебуває у стані спокою. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Нехай вони особисто вирішують, в що їм одягатися або що їсти. Прислухайтеся до того, що каже ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить, що відчуває. І головне – не забувайте, що любов, повага та розуміння є найважливішими потребами всіх: і дітей, і дорослих.

10 правил, котрі допоможуть вам у вихованні дитини:

1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу в домі, визначте коло його обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас вже великий, ми навіть можемо довірити тобі миття посуду».

2. Визначне загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

3. Залучайте дитину до економічних проблем сім’ї. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб та морозиво, коментуючи суму на той та на інший продукт).

4. Не сваріть, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття та думки дитини. На скарги зі сторони оточуючих, навіть вчителів чи вихователів, відповідайте: «Дякую, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, які виникли з ровесниками або з дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

6. Постійно розмовляйте з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Відвідали театр (цирк, кіно) – нехай розповість, що їй найбільше сподобалося. Слухайте уважно, задавайте запитання, щоб дитина відчувала, що вам цікаво.

7. Давайте відповіді на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку його пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

8. Намагайтеся хоч інколи дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

9. Частіш хваліть свою дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі майте віру в те, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, посмішкою, лагідністю та ніжністю.10. Не будуйте власні взаємовідносини з дитиною на заборонах. Завжди роз’яснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент поважного відношення до вас тепер та в майбутньому.

Діти – квіти нашого життя, але ці квіти не рідко завдають нам масу клопоту.Хоч через власний егоїзм ми забуваємо про саму дитину, про її почуття, душевний стан.

            Добре, якщо в нього є брат чи сестра, з котрими він ладнає, є якась підтримка, а якщо немає ні сестри, ні брата? Або є, але відносини з ними не можна назвати теплими? Тоді дитина залишається одна, хоча має при цьому сім’ю.

Старша дитина в сім’ї.

Плюси:

            Старшій дитині не рідко притаманні відповідальність, сумлінність, прагнення до досягнень, честолюбство. Така дитина частіше за інших турбується про молодших братів та сестер, особливо у випадку хвороби або страті батьків.

Мінуси:

            Народження наступної дитини позбавляє його виключної позиції у володінні любов’ю та увагою мами та часто супроводжується ревнощами до брата чи сестри.

            Доволі розповсюдженою проблемою старших дітей є тривога не виправдати очікування батьків та інших авторитетних фігур (начальників, вчителів, тренерів тощо). Їм дуже важко навчитися розслаблятися та отримувати справжнє задоволення від життя.

 Середня дитина в сім’ї.

Плюси:

            Середня дитина може мати риси як молодшої, так і старшої дитини або їх комбінацію. У середніх дітей дуже розвинуті соціальні навички. Вони вміють домовлятися та ладнати з різними людьми, оскільки були змушені навчатися у світі зі своїми старшими та молодшими братами та сестрами, які наділені різними характерами.

Мінуси:

            Середня дитина (крім єдиної дівчинки або єдиного хлопчика) в сім’ї, змушена боротися за те, щоб бути помічена та отримати свою роль та місце в сім’ї. Такі діти не мають авторитета старших дітей та спонтанності молодших.

            Відомий австрійський психолог Альфред Адлер, до речі, сам, був другим сином в сім’ї, зауважував: «Друга дитина в сім’ї знаходиться під постійним тиском з двох сторін – борючись за те, щоб випередити свого старшого брата, і побоюючись, що його наздожене молодший».

Молодша дитина в сім’ї.

Плюси:

            Молодша дитина безтурботна, оптимістична та готова приймати чуже заступництво, турботу та підтримку. Для своєї сім’ї вона назавжди може залишитися дитиною. Батьки відносяться до його досягнень менш вимогливо. І якщо старші діти в сім’ї не загинули, він менше присвячує себе продовженню діла сім’ї.

            Якщо в сім’ї його через міру опікували, то, вибираючи партнером в шлюбі старшу дитину, він може згодом боротися проти контролю та опіки чоловіка чи дружини. Молодша дитина, з котрою добре поводилися в дитинстві, зазвичай не має складнощів у спілкуванні та популярна серед друзів.

Мінуси:

            Основні проблеми молодшої дитини пов’язані з самодисципліною та складнощами в прийнятті рішень, оскільки зазвичай поряд був хтось зі старших та мудріший, котрий приймав рішення за малюка.

            Молодша дитина знає, що силою у близьких стосунках досягнути нічого не можна, і часто виробляє різні шляхи для досягнення бажаного, демонстративно ображаючись чи прагнучи очарувати.

            Альфред Адлер, автор теорії про комплекс неповноцінності, писав: «Положення молодшого брата завжди має ризик стати балуваним та залишитися сімейною дитиною…»

Єдина дитина в сім’ї.

Плюси:

            Єдиній дитині притаманні властивості, як старшої дитини, так і молодшої. Єдина дитина дуже часто наслідує риси характеру одного з батьків такої ж статі.

            Оскільки батьки мають особливі надії на свою єдину дитину, вона зазвичай гарно вчиться в школі. Єдині діти дуже часто сильно прив’язані до батьків.

Мінуси:

            Маючи менше можливостей для гри з іншими дітьми, єдина дитина вже в дитинстві може стати егоїстом, хоча все залежить від того, як його виховують батьки, і достатньо комфортно почуває себе наодинці, але й нерідко від цього страждає.

            Єдині діти, в силу їх більшої прив’язаності до батьків, часто шукають в партнері риси батька або матері. А ось шлюби, де обоє з партнерів були єдиними дітьми в сім’ї, несуть негативний характер, бо обидва не поступаються.

 Близнюки в сім’ї.

Плюси:

            Для близнюків параметри старша/молодша дитина такі ж важливі й залежать від того, в групі яких дітей вони народилися. Якщо батьки особливо підкреслюють, що один із них народився першим, то ролі старшого та молодшого розділяються автоматично. Але вони ніколи не почувають себе самотніми.

Мінуси:

            У близнюків доволі низькі результати у тестах на інтелект у порівнянні з іншими дітьми. Це пов’язано з тим, що близнюки більше спілкуються один з одним та менше орієнтуються на дорослих та ровесників.

            В дорослому житті близнюки однієї статі відчувають особливі труднощі в розділенні та набутті власної ідентичності. Якою б не була ваша дитина, важливо розуміти: якщо вона не знайде у сім’ї підтримку, це відобразиться на її психіці та світосприйнятті. Як можна більше спілкуйтеся з дітьми, прислуховуйтеся до їх прохань та побажань, тоді можна дійти компромісу.

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти. Або – як ти хочеш. Виховання повинне допомогти йому стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього робиш: ти дав йому життя, як він може віддячити тебе? Він дасть життя другому, той – третьому: це незворотній закон вдячності.

3. В процессі ввиховання не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо, що посієш, те й зійде.

4. Не стався до його проблем зверхньо: тяжкість життя дана кожному по силі, і, будь впевненим, йому його тяжка не менш, чим тобі твоя. А може й більше. Тому що в нього ще не немає звикання.

5. Не принижуй в процесі виховання.

6. Не гризи себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, гризи, якщо можеш та не робиш.

7. Пам’ятай – для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено все. Це найважливіший закон виховання!

8. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.

9. Люби свою дитину любою: не талановитою, невдалою, дорослою. Спілкуючись з ним, радій, тому що дитина – це свято, яке поки з тобою.

         З усього цього можна зробити висновок: діти народжуються не тільки для того, щоб ми їх виховували, але й для того, щоб вони виховували нас. Для того, щоб зробити свою дитину кращою, гарному батьку приходиться стати краще самому. Це основний постулат виховання!